Тридцять  років тому Теплі створили родинний дует. Назву ж йому придумали самі глядачі. Свого часу Ярослав керував Північно-Курильським ансамблем пісні та танцю, громадською організацією – товариством “Україна” на Далекому Сході. Якось відбувався концерт. Участь у ньому брало й подружжя Теплих. Хотіли заспівати українською мовою популярні “Два кольори” Олександра Білаша та Дмитра Павличка. Райкомівський ідеолог заборонив. Довелося пісню почати виконувати російською. Але закінчували її вже українською – зала наполягла, адже серед глядачів чи не основною частиною були українці. Після цього виступу дует “охрестили” “Червоне та чорне”.

На перший погляд, назва дуету виникла спонтанно. Та якщо заглибитися в життя подружжя Теплих, то ці кольори – невіддільні, невід’ємні від них. Ярослав побачив білий світ в Івано-Франківську, відтак дитинство провів уже в Самбірському районі, що на Львівщині. Батьки шукали в Західній Україні прихистку, місця постійного проживання. Їхньою батьківщиною були Карпатські Бескиди. Тут родина Теплих мешкала споконвіку. Аж 1944 року їм було наказано “добровільно” переселятися. Тодішні уряди УРСР, точніше, СРСР і Польщі вирішили поламати долю і полякам, і лемкам – представникам західної гілки українського народу. Майже півмільйона лемків змушені були навічно залишити рідний край, їхнє родове коріння вирвали й перенесли спочатку в українські степи. Горянам було тяжко призвичаїтися до рівнин, до безкраїх степів-полів. Тому тисячами вони втікали, багато хто навіть добирався пішки в Галичину – поближче додому. Чорна барва вплелася міцно в життя лемків. Але їхнім пісням притаманний, якщо можна так сказати, червоний колір – символ красивого, гарного, веселого. Дослідники так і зазначають, що лемківські пісні наскрізно пройняті жартівливими, фривольно-пародійними настроями, які навіяні артистичним світосприйманням.

Ярослав Теплий поставив собі за мету якнайширше, якнайактивніше пропагувати лемківські пісні – пісні своїх батьків, збідованих, відірваних від рідної землі краян. І де б він не проживав (чи в Західній, Центральній Україні, чи в Росії), скрізь ніс, дарував людям лемківські пісні. “Завдяки цим пісням, – каже Ярослав, – дуже збагатився український фольклор. Нині знаємо багато музичних творів, які набули літературного вигляду, але за своєю суттю вони є лемківські”.

Валентина Тепла народилася на Поліссі. Її село є сусіднім із селом, з якого корені княгині української пісні Ніни Матвієнко. Але Валентина залюбилася і в лемківську пісню, як каже, всотала її у себе. І коли слухаєш, як виконує, то й не втямиш, що співає людина, яку виколихали не карпатські, а поліські ліси.

Зрештою, Полісся теж не обминула чорна тінь біди. Квітень 1986-го приніс сюди атомний смерч. Подружжя Теплих мешкало саме в Народицькому районі на Житомирщині. І знову Ярослав зазнав виселення. Йому, ліквідаторові аварії на ЧАЕС, порадили взагалі виїхати за тисячі кілометрів від України – аж на Далекий Схід. Послухався. Але вщент наповнене українським Ярославове серце стужилося за рідною землею. І він повернувся в Україну, в Житомир, де й мешкає нині.

До цього міста він уперше переїхав жити 1974 року, коли відійшов у вічність батько. Тут закінчив культурно-освітнє училище. Відтак після чинної військової служби вступив до Рівненського інституту культури, де здобув вищу освіту. А далі доля до нього то з любов’ю ставилася, то журбу приносила. Нині подружжя Теплих узагалі поділяє своє життя на два періоди: дочорнобильський та післячорнобильський.

Та які б життя не розстеляло Валентині й Ярославові шляхи-дороги, не дарувало кольори, в одному вони впевнені: з ними завжди буде пісня. Лемківська пісня. Це їхнє єство, сутність. Ця пісня у їхньому виконанні звучала й на берегах Тихого океану, і в українській столиці, і в Польщі. Варто лише нагадати, що дует “Червоне та чорне” – лауреат і учасник міжнародних фестивалів “Пісні Тихого океану”, “Мелодія двох сердець”, XIII Міжнародного фестивалю української культури в польському місті Сопот. Звісно, не можуть Валентина та Ярослав не приїжджати в Монастириськ, що на Тернопіллі, де вже кілька років поспіль на Ватряному полі відбувається збір лемків “Дзвони Лемківщини”. Власне, на цьому святі й мав я нагоду запізнатися з подружжям, послухати зі сцени їхній виступ.

А втм, учасникам і гостям лемківської ватри Валентина та Ярослав запропонували своїх кілька аудіоальбомів і компакт-дисків. У їхньому творчому доробку, зокрема, три магнітозбірки “Лемківське весілля” та “Краще”. Назву Ярослав пояснює так: “Весілля вважаємо початком продовження роду людського. Якщо народ гуляє весілля, то небавом будуть народини, хрестини. А це означає, що народ не вмирає, він живе, він оновлюється й крокує в майбутнє. Тоталітарний режим позбавив лемків свого краю, але ми є й не забуваємо свого пня”.

… Уже вкотре прослухав я “Лемківське весілля” Валентини та Ярослава Теплих. Від нього віє не лише гумором, втіхою, але якоюсь теплотою дитинства. Ні, я не лемко. Але ці пісні звучали і звучать також на галицьких весіллях. Хто не знає в нас “Зацвіла ружа трояка” чи “Шальвію-лелію”, “Анничку”… Й справді має рацію Ярослав, кажучи, що лемківський фольклор збагатив український. Ми – українці. Ми – єдині. “Як будем ми, то Україна буде”, – співає подружжя Теплих. Маємо пишатися, що є українцями, і добрими справами, любов’ю, патріотизмом приносити славу рідній країні. Тоді, можливо, буде більше червоних (гарних) барв, ніж чорних.

Микола ШОТ

Опубліковано в газеті“Урядовий кур’єр”

ЖОНО МОЯ

Другим подарунком для глядачів та шанувальників колективу є “УКРАЇНСЬКЕ  ПОПУРРІ ” на теми українських пісеньяк авторських, так і народних.

Якщо перелічити ті концертні майданчики на котрих виступали Валентина та Ярослав Теплі восени 2010 року, та й вже і на початку зими, то це був би не короткий список.

Є в цьому списку і виступи на пісенних фестивалях, і на концертних майданчиках міст і селищ України, і корпоративні виступи, і виступи в чистому полі (День поля всесвітньовідомої компанії АМАКО), у виробничому цеху заводу (офіційне відкриття одного з найпотужніших заводів компанії «Обербетон Україна»), на багатотисячних майданах на святкуваннях Днів міст, на зйомках Новорічних вогників, котрі будуть в ефірі в Новорічну ніч 2011 року.

Є так само в цьому списку концертних виступів і традиційні вже для дуету благодійні виступи перед людьми з обмеженими фізичними можливостями.

Зараз дует розпочав роботу над новим пісенним аудіоальбомом, в котрому планує поєднати, як завжди, етнічні, народні стилі, з сучасними, прагне зробити народну пісню інтересною для молоді.

Коротка історична довідка.

Після Потсдамської конференції, по закінченню Другої світової війни Східна Пруссія була розділена на дві частини, тепер відомі як Калінінградська область Росії і Вармінсько-Мазурське воєводство Польщі. Більшість етнічних німців були евакуйовані під час війни. Лише незначна меншість німців залишалася у Вармінсько-Мазурському воєводстві.
Вармія (пол. Warmia, (лат. Varmia) або Ерм(e)лянд (нім. Ermland) — область між Помор’єм і Мазурією на північному сході Польщі. Разом з Мазурією, вона утворює Вармінсько-Мазурське воєводство. На захід від Вармії розташована Помезанія, на півдні Холмська земля, Сасна і Мазурія (раніше звана Галіндія), на сході Земландський півострів, і на півночі Віслинська затока. Вармія була під владою різних держав і народів протягом всієї своєї історії: прусси, Тевтонський орден, Королівство Польське, і Королівство Пруссія. Історія регіону тісно пов’язане, що з архієпископом Вармія (колишнє герцогство Вармія).
Край пов’язаний з плем’ям пруссів, варміїв, які оселилися в північній частині району. Згідно з народної етимології, терен Вармії названо на честь легендарного прусського керманича Вармо, тоді як назва Ермлянд походить від імені його вдови Ерми.

Зазначу, що це не просто історична земля, це особлива частина Польщі. Цей район називають “Краєм Тисячі Озер”, хоча це не зовсім відповідає дійсності, бо озер в цих місцях значно більше – ніхто не злічив точно, але, кажуть, близько 4 тисяч. Найбільше з них Снярдви (113, 8 км2), найглибше Ганьча (108,5 м), а найдовше Єзьорак (27 км.). Оточені з усіх боків пущею, мазурські водоймища заворожують неповторною чарівністю. Кожен поворот відкриває нову панораму, одну кращу іншої, а невеликі затоки служать чудовими місцями для купання і маринами для яхт.

Рівнини, високі післяльодовикові горби, стрімкі обриви, поля, усіяні величезними, доісторичними валунами, сріблясті річки, канали і струмки – ось пейзаж Великих Мазурських озер.

Ось тут , на півночі Польщі недалеко від Калінінградської області та Балтійського моря у Вармінсько-Мазурському воєводстві розташувалось старовинне польське містечко Кенштин.

Греко-католицька церква в Кентшині

У Кенштина, в якому мешкає більше 30 тисяч жителів, є своя багата давніми подіями історія. Про це свідчить архітектура міста та пам’ятки.
Тут була фортеця Тевтонського ордена Рустеберг (Рустенберг), яку в 1311 невдало облягав литовський князь Вітень. Близько 1329 на пагорбі над річкою Губер, хрестоносці звели дерев’яну заставу, замінену в 1360-1370 років кам’яним замком. Теперішню назву – Кентшин – місто отримало 7 травня 1946, на честь історика і польського діяча на Вармії і Мазурах – Войцеха Кентшіньского.

У місті збереглося безліч визначних пам’яток, пов’язаних з середньовічною історією регіону. У готичному замку розміщується бібліотека і музей, де демонструються постійні і тимчасові виставки. У замку проходять також численні концерти та заходи, які збагачують культурне життя міста.

Крім замку унікальними архітектурними цінностями Кентшина є: готична Колегіальна базиліка Св. Єжи, євангельська кірха Св. Яна, псевдоготичний костел Св. Катаржини, будівлю колишньої масонської ложі, еклектичне будівлю Ратуші, а також стайня 1877 року. Недалеко від Кентшин знаходиться безліч цікавих місцевостей, з туристичними визначними пам’ятками.

Це, зокрема, Герлож – «Вовче лігво», де в 1941-1944 роках розміщувалася головна ставка Гітлера; Свята Липка з костелом в стилі бароко і монастирем Єзуїтів; Решель з готичним замком єпископів, а також Вівчарня з Мазурським музеєм.

З декотрими з них і мав можливість ознайомитись дует «Червоне та Чорне».
Це готичний замок та «Вовче лігво».

До речі,«Вовче лігво», «Вольфшанце» (нім. Wolfsschanze) – головна ставка фюрера (нім. Führerhauptquartier – FHQ) і командний комплекс Верховного командування Збройними силами Німеччини в лісі Герліц (нім. Forst Görlitz) недалеко від Кентшина. Комплекс «Вольфшанце» використовувався з 21 червня 1941 по 20 листопада 1944. За цей час рейхсканцлер Німеччини Адольф Гітлер провів тут понад 800 днів. Саме звідси він керував нападом на Радянський Союз та бойовими діями на Східному фронті.

Біля бункеру Адольфа Гітлера №13 у Вовчому лігві

Валентині та Ярославу Теплим було приємно також ознайомитись з краєм, який став домівкою для десятків тисяч українців. Вармію-Мазури, а це територія Східної Пруссії, заселили українцями в результаті Акції «Вісла» 1947 року. Їх було більше 150 тисяч, їм не можна було розмовляти українською, зізнаватися про свою національність. І селили одну українську сім’ю на сто польських, щоб асимілювалися.

20 серпня 2010 року, до Дня Незалежності України , Кентшинський осередок Ольштинського відділу ОУП разом з Кенштинським культурним центром організували спільний концерт українських творчих колективів з Польщі та України у новому, щойно відкритому, амфітеатрі в Кентшині.

Афіша концерту в Кентшині

Це був концерт інтеграції, концерт , що ніс об’єднавчу ідею, якою, на жаль не скористалися очільники «помаранчевої революції», концерт, що надихав ще тісніше співпрацювати і українцям і полякам під відомим гаслом «Разом нас багато». Адже дійсно, якщо вважати разом поляків і українців, то в нас час це майже 84 мільйони чоловік в центрі Європи.

Офіційну частину відкрили бургомістр Кентшина Кшиштоф Гецьман (Krzysztof Hećman) та голова кентшинського осередку ОУП Збіґнєв Гомза.

А далі були виступи учасників концерту.

Виступ дуету Червоне та Чорне в амфітеатрі Кентшина

Кентшинський глядач побачив, почув і оцінив гарячими оплесками виступи представників України – ансамблю Миколи Гнатюка, солістів Тетяну Ярошик, Уляну Томчук, Петра Шугая з м. Луцька та етно-фолк дуету «Червоне та Чорне» у складі Валентини та Ярослава Теплих з м.Житомира. Далі молодіжними ритмами глядачів забавляв популярний гурт «Білий Берег» з м. Гурово Ілавецького (Польша).

Виступ гурту Миколи Гнатюка з Луцька

На наступний день, 21 серпня, Ольштинський відділ і асунська ланка ОУП, Осередок української культури в Асунах та Гмінний осередок культури в Барцянах щиросердечно запросили до участі в ХІ Народних гуляннях в Осередку української культури в Асунах.

Афіша Народних гулянь в Асунах 2010

В мальовничому селі Асуни, на самому кордоні з Калінінградською областю Росії, проживає 26 українських і 1 змішана сім’ї, котрих сюди, як і до інших місцевостей північної та західної Польщі, в часі горезвісної Акції «Вісла» 1947 року, було насильно депортовано з Любачівщини, Ярославщини, Перемищини і Надсяння.

У програмі традиційних вже Народних гулянь були концерт, присвячений 19-річчю Незалежності України з участю виконавців з України, Вармії та Мазур. Завершенням були цілонічні танцювальні гуляння.

Урочистості відкрив голова Вармінсько-Мазурської координаційної ради ОУП Степан Мігус, котрий родом з Асун і де, по сьогодні, проживає його родина. У відкритті взяли участь також представники Вармінсько–Мазурського воєводства, Кентшинського бургомістрату, Барцянської ґміни та ін.

Концертну частину піснею «Роде наш красний», що зворушила численних глядачів, відкрила Валентина Тепла.

Ведуча імпрези Ярослава Хруник представила гостям та учасникам Народних гулянь етно-фолк дует «Червоне та Чорне» у складі Валентини та Ярослава Теплих, що приїхали з далекого поліського міста Житомира. Пісні у їх виконанні припали до душі багатьом глядачам і вразили своєю самобутністю, оригінальністю, професійністю, патріотизмом.

Виступ дуету Червоне та Чорне в Асунах

В супроводі ансамблю Миколи Гнатюка, у виконанні прекрасних виконавців Тетяни Ярошик, Уляни Томчук, Петра Шугая з м. Луцька звучали відомі та популярні українські пісні.

На асунській сцені свій репертуар представили і місцеві творчі колективи – барцянські «БасіБабки», «Молтайнянки» з Молтайнів, а також танцювальний молодіжний колектив з Ольштина «Корабель».

ЖІночий вокальний гурт з Малтайну

Барцянські «БасіБабки»,

Танцювальний колектив з Ольштину

Традиційно Народні гуляння завершилися танцювальною забавою аж до ранку.

Приємно було спостерігати як бережуть, як плекають українське в цьому північно-західному куточку Польщі.

Швидко та непомітно пройшли три дні візиту. Кожен отримав масу вражень та задоволення від побаченого та від приємного спілкування, отримав натхнення для творчої співпраці у майбутньому.

Фото на згадку після концерту в Асунах

Дует «Червоне та Чорне» висловлює щиру подяку

Ольштинського відділу Об’єднання українців у Польщі

та його очільнику Степану Мігусу

і зичить всіх бажаних життєвих благ.

За погодою воно мінливе, як і наше життя. Поряд з відпочинком, є і робота.

Валентина та Ярослав Теплі мають можливість потішити своїх шанувальників не тільки як співочий дует, але й і як ведучі багатьох концертно-видовищних заходів. І не тільки в Україні.

За підсумками проведення Європейського музичного інтерактивного інтернет-конкурсу EuroVoice, своєрідного Інтернет-Євробачення,  за пісню “Все буде добре !” (вірші Галини Бовкун та Ярослава Теплого, музика Ярослава Теплого) у виконанні Валентини та Ярослава Теплих з їх аудіоальбому “Все буде добре !” проголосувало більше 1500 чоловік, що дозволило зайняти по Україні 7 сходинку, а по Європі-31.
Колектив щиро вдячний всім шанувальникам, що віддали свої голоси.
Враховуючи, що пісенна творчість дуету не є досить форматною і молодіжною, то це, на їхню думку, відмінний результат. Та й олімпійський принцип проголошує, що ГОЛОВНЕ – НЕ ПЕРЕМОГА, А УЧАСТЬ.

Планів та задумок у колективу вистачає. Але як говорять, хочеш розсмішити Бога, то розкажи йому про свої плани.

Отож, чекайте на виступи Валентини та Ярослава ТЕПЛИХ на концертних майданчиках у своїх населених пунктах, на святкових імпрезах, як в Україні, так і за кордоном.

З  ВЕЛИКОДНЕМ !!!

Під зорями весна ще буде спати,
Ще місто мла вкриватиме густа,
А ми до церкви підем привітати
Воскреслого Христа!
А в церкві так велично, світло буде,
Заграють дзвони із церковних веж,
І разом з ними заспівають люди:
Христос воскрес!

У поле, в ліс, де сніг останній тане,
У досвіток покотиться луна
А там зі сну прокинеться і встане
Дзвінка весна.
Розкажуть птахи, річка і ліс:
Сьогодні свято! Христос Воскрес!
Лине пісня вгору, до небес:
Світле свято! Христос Воскрес!
Нам світять зірки, морок зник.
Сьогодні свято! Христос Воскрес!
Чудових казок і всіх чудес
Світле свято! Христос Воскрес!

З нагоди величного свята Христового Воскресіння
дорогі шанувальники і відвідувачі сайту
прийміть найщиріші вітання і побажання
міцного здоров’я, щастя, добробуту та гарного настрою.
Бажаємо всім душевної чистоти і гармонії, миру та спокою у Вашому домі.
Нехай Чудо Воскресіння Христового надихає нас на добрі та праведні справи,
а Пасхальне Свято стане для кожного початком нового життя – кращого і добрішого.
Христос Воскрес!
Воістину воскрес!

З повагою Валентина та Ярослав ТЕПЛІ
дует “Червоне та Чорне”

Е к с к л ю з и в н и й
Новорічно – Різдвяний рецепт

відвідувачам сайту і нашим шанувальникам !

Беремо дванадцять місяців року і добре очищуємо їх

від заздрості, ненависті, смутку, жадності, впертості, егоїзму, байдужості.

Кожен місяць розрізаємо на три рівні частинки, при цьому уважно дотримуємося пропорції, щоб кожен день був заповнений роботою не більше ніж на третину, а решта – дві третини – була заповнені радістю, гумором і веселістю.

Додаємо три повні (з верхом) ложки Оптимізму, велику жменю Віри, ложечку Терпіння, декілька зерен Терпимості і, нарешті, щіпку Ввічливості і Порядності.

Всю суміш, що вийшла, заливаємо зверху ЛЮБОВ’Ю!
Тепер, коли страва готова, прикрашаємо її пелюстками квітів, доброти і уваги.

Подавати щодня з гарніром з теплих слів і сердечних усмішок, що зігрівають серце і душу.

Смачного Вам бажають

Валентина та Ярослав ТЕПЛІ- дует “Червоне та Чорне“.

ІнтерНаціональна соціальна мережа “Мой мир”

ІнтерНаціональна соціальна мережа “Однокласники.UA”

ІнтерНаціональна соціальна мережа “В Контакте”

Інтернет – Спільнота артистів “Я-звезда”