Коротка історична довідка.

Після Потсдамської конференції, по закінченню Другої світової війни Східна Пруссія була розділена на дві частини, тепер відомі як Калінінградська область Росії і Вармінсько-Мазурське воєводство Польщі. Більшість етнічних німців були евакуйовані під час війни. Лише незначна меншість німців залишалася у Вармінсько-Мазурському воєводстві.
Вармія (пол. Warmia, (лат. Varmia) або Ерм(e)лянд (нім. Ermland) — область між Помор’єм і Мазурією на північному сході Польщі. Разом з Мазурією, вона утворює Вармінсько-Мазурське воєводство. На захід від Вармії розташована Помезанія, на півдні Холмська земля, Сасна і Мазурія (раніше звана Галіндія), на сході Земландський півострів, і на півночі Віслинська затока. Вармія була під владою різних держав і народів протягом всієї своєї історії: прусси, Тевтонський орден, Королівство Польське, і Королівство Пруссія. Історія регіону тісно пов’язане, що з архієпископом Вармія (колишнє герцогство Вармія).
Край пов’язаний з плем’ям пруссів, варміїв, які оселилися в північній частині району. Згідно з народної етимології, терен Вармії названо на честь легендарного прусського керманича Вармо, тоді як назва Ермлянд походить від імені його вдови Ерми.

Зазначу, що це не просто історична земля, це особлива частина Польщі. Цей район називають «Краєм Тисячі Озер», хоча це не зовсім відповідає дійсності, бо озер в цих місцях значно більше – ніхто не злічив точно, але, кажуть, близько 4 тисяч. Найбільше з них Снярдви (113, 8 км2), найглибше Ганьча (108,5 м), а найдовше Єзьорак (27 км.). Оточені з усіх боків пущею, мазурські водоймища заворожують неповторною чарівністю. Кожен поворот відкриває нову панораму, одну кращу іншої, а невеликі затоки служать чудовими місцями для купання і маринами для яхт.

Рівнини, високі післяльодовикові горби, стрімкі обриви, поля, усіяні величезними, доісторичними валунами, сріблясті річки, канали і струмки – ось пейзаж Великих Мазурських озер.

Ось тут , на півночі Польщі недалеко від Калінінградської області та Балтійського моря у Вармінсько-Мазурському воєводстві розташувалось старовинне польське містечко Кенштин.

Греко-католицька церква в Кентшині

У Кенштина, в якому мешкає більше 30 тисяч жителів, є своя багата давніми подіями історія. Про це свідчить архітектура міста та пам’ятки.
Тут була фортеця Тевтонського ордена Рустеберг (Рустенберг), яку в 1311 невдало облягав литовський князь Вітень. Близько 1329 на пагорбі над річкою Губер, хрестоносці звели дерев’яну заставу, замінену в 1360-1370 років кам’яним замком. Теперішню назву – Кентшин – місто отримало 7 травня 1946, на честь історика і польського діяча на Вармії і Мазурах – Войцеха Кентшіньского.

У місті збереглося безліч визначних пам’яток, пов’язаних з середньовічною історією регіону. У готичному замку розміщується бібліотека і музей, де демонструються постійні і тимчасові виставки. У замку проходять також численні концерти та заходи, які збагачують культурне життя міста.

Крім замку унікальними архітектурними цінностями Кентшина є: готична Колегіальна базиліка Св. Єжи, євангельська кірха Св. Яна, псевдоготичний костел Св. Катаржини, будівлю колишньої масонської ложі, еклектичне будівлю Ратуші, а також стайня 1877 року. Недалеко від Кентшин знаходиться безліч цікавих місцевостей, з туристичними визначними пам’ятками.

Це, зокрема, Герлож – «Вовче лігво», де в 1941-1944 роках розміщувалася головна ставка Гітлера; Свята Липка з костелом в стилі бароко і монастирем Єзуїтів; Решель з готичним замком єпископів, а також Вівчарня з Мазурським музеєм.

З декотрими з них і мав можливість ознайомитись дует «Червоне та Чорне».
Це готичний замок та «Вовче лігво».

До речі,«Вовче лігво», «Вольфшанце» (нім. Wolfsschanze) – головна ставка фюрера (нім. Führerhauptquartier – FHQ) і командний комплекс Верховного командування Збройними силами Німеччини в лісі Герліц (нім. Forst Görlitz) недалеко від Кентшина. Комплекс «Вольфшанце» використовувався з 21 червня 1941 по 20 листопада 1944. За цей час рейхсканцлер Німеччини Адольф Гітлер провів тут понад 800 днів. Саме звідси він керував нападом на Радянський Союз та бойовими діями на Східному фронті.

Біля бункеру Адольфа Гітлера №13 у Вовчому лігві

Валентині та Ярославу Теплим було приємно також ознайомитись з краєм, який став домівкою для десятків тисяч українців. Вармію-Мазури, а це територія Східної Пруссії, заселили українцями в результаті Акції «Вісла» 1947 року. Їх було більше 150 тисяч, їм не можна було розмовляти українською, зізнаватися про свою національність. І селили одну українську сім’ю на сто польських, щоб асимілювалися.

20 серпня 2010 року, до Дня Незалежності України , Кентшинський осередок Ольштинського відділу ОУП разом з Кенштинським культурним центром організували спільний концерт українських творчих колективів з Польщі та України у новому, щойно відкритому, амфітеатрі в Кентшині.

Афіша концерту в Кентшині

Це був концерт інтеграції, концерт , що ніс об’єднавчу ідею, якою, на жаль не скористалися очільники «помаранчевої революції», концерт, що надихав ще тісніше співпрацювати і українцям і полякам під відомим гаслом «Разом нас багато». Адже дійсно, якщо вважати разом поляків і українців, то в нас час це майже 84 мільйони чоловік в центрі Європи.

Офіційну частину відкрили бургомістр Кентшина Кшиштоф Гецьман (Krzysztof Hećman) та голова кентшинського осередку ОУП Збіґнєв Гомза.

А далі були виступи учасників концерту.

Виступ дуету Червоне та Чорне в амфітеатрі Кентшина

Кентшинський глядач побачив, почув і оцінив гарячими оплесками виступи представників України – ансамблю Миколи Гнатюка, солістів Тетяну Ярошик, Уляну Томчук, Петра Шугая з м. Луцька та етно-фолк дуету «Червоне та Чорне» у складі Валентини та Ярослава Теплих з м.Житомира. Далі молодіжними ритмами глядачів забавляв популярний гурт «Білий Берег» з м. Гурово Ілавецького (Польша).

Виступ гурту Миколи Гнатюка з Луцька

На наступний день, 21 серпня, Ольштинський відділ і асунська ланка ОУП, Осередок української культури в Асунах та Гмінний осередок культури в Барцянах щиросердечно запросили до участі в ХІ Народних гуляннях в Осередку української культури в Асунах.

Афіша Народних гулянь в Асунах 2010

В мальовничому селі Асуни, на самому кордоні з Калінінградською областю Росії, проживає 26 українських і 1 змішана сім’ї, котрих сюди, як і до інших місцевостей північної та західної Польщі, в часі горезвісної Акції «Вісла» 1947 року, було насильно депортовано з Любачівщини, Ярославщини, Перемищини і Надсяння.

У програмі традиційних вже Народних гулянь були концерт, присвячений 19-річчю Незалежності України з участю виконавців з України, Вармії та Мазур. Завершенням були цілонічні танцювальні гуляння.

Урочистості відкрив голова Вармінсько-Мазурської координаційної ради ОУП Степан Мігус, котрий родом з Асун і де, по сьогодні, проживає його родина. У відкритті взяли участь також представники Вармінсько–Мазурського воєводства, Кентшинського бургомістрату, Барцянської ґміни та ін.

Концертну частину піснею «Роде наш красний», що зворушила численних глядачів, відкрила Валентина Тепла.

Ведуча імпрези Ярослава Хруник представила гостям та учасникам Народних гулянь етно-фолк дует «Червоне та Чорне» у складі Валентини та Ярослава Теплих, що приїхали з далекого поліського міста Житомира. Пісні у їх виконанні припали до душі багатьом глядачам і вразили своєю самобутністю, оригінальністю, професійністю, патріотизмом.

Виступ дуету Червоне та Чорне в Асунах

В супроводі ансамблю Миколи Гнатюка, у виконанні прекрасних виконавців Тетяни Ярошик, Уляни Томчук, Петра Шугая з м. Луцька звучали відомі та популярні українські пісні.

На асунській сцені свій репертуар представили і місцеві творчі колективи – барцянські «БасіБабки», «Молтайнянки» з Молтайнів, а також танцювальний молодіжний колектив з Ольштина «Корабель».

ЖІночий вокальний гурт з Малтайну

Барцянські «БасіБабки»,

Танцювальний колектив з Ольштину

Традиційно Народні гуляння завершилися танцювальною забавою аж до ранку.

Приємно було спостерігати як бережуть, як плекають українське в цьому північно-західному куточку Польщі.

Швидко та непомітно пройшли три дні візиту. Кожен отримав масу вражень та задоволення від побаченого та від приємного спілкування, отримав натхнення для творчої співпраці у майбутньому.

Фото на згадку після концерту в Асунах

Дует «Червоне та Чорне» висловлює щиру подяку

Ольштинського відділу Об’єднання українців у Польщі

та його очільнику Степану Мігусу

і зичить всіх бажаних життєвих благ.

За погодою воно мінливе, як і наше життя. Поряд з відпочинком, є і робота.

Валентина та Ярослав Теплі мають можливість потішити своїх шанувальників не тільки як співочий дует, але й і як ведучі багатьох концертно-видовищних заходів. І не тільки в Україні.

За підсумками проведення Європейського музичного інтерактивного інтернет-конкурсу EuroVoice, своєрідного Інтернет-Євробачення,  за пісню “Все буде добре !” (вірші Галини Бовкун та Ярослава Теплого, музика Ярослава Теплого) у виконанні Валентини та Ярослава Теплих з їх аудіоальбому “Все буде добре !” проголосувало більше 1500 чоловік, що дозволило зайняти по Україні 7 сходинку, а по Європі-31.
Колектив щиро вдячний всім шанувальникам, що віддали свої голоси.
Враховуючи, що пісенна творчість дуету не є досить форматною і молодіжною, то це, на їхню думку, відмінний результат. Та й олімпійський принцип проголошує, що ГОЛОВНЕ – НЕ ПЕРЕМОГА, А УЧАСТЬ.

Планів та задумок у колективу вистачає. Але як говорять, хочеш розсмішити Бога, то розкажи йому про свої плани.

Отож, чекайте на виступи Валентини та Ярослава ТЕПЛИХ на концертних майданчиках у своїх населених пунктах, на святкових імпрезах, як в Україні, так і за кордоном.

З  ВЕЛИКОДНЕМ !!!

Під зорями весна ще буде спати,
Ще місто мла вкриватиме густа,
А ми до церкви підем привітати
Воскреслого Христа!
А в церкві так велично, світло буде,
Заграють дзвони із церковних веж,
І разом з ними заспівають люди:
Христос воскрес!

У поле, в ліс, де сніг останній тане,
У досвіток покотиться луна
А там зі сну прокинеться і встане
Дзвінка весна.
Розкажуть птахи, річка і ліс:
Сьогодні свято! Христос Воскрес!
Лине пісня вгору, до небес:
Світле свято! Христос Воскрес!
Нам світять зірки, морок зник.
Сьогодні свято! Христос Воскрес!
Чудових казок і всіх чудес
Світле свято! Христос Воскрес!

З нагоди величного свята Христового Воскресіння
дорогі шанувальники і відвідувачі сайту
прийміть найщиріші вітання і побажання
міцного здоров’я, щастя, добробуту та гарного настрою.
Бажаємо всім душевної чистоти і гармонії, миру та спокою у Вашому домі.
Нехай Чудо Воскресіння Христового надихає нас на добрі та праведні справи,
а Пасхальне Свято стане для кожного початком нового життя – кращого і добрішого.
Христос Воскрес!
Воістину воскрес!

З повагою Валентина та Ярослав ТЕПЛІ
дует «Червоне та Чорне»

Е к с к л ю з и в н и й
Новорічно – Різдвяний рецепт

відвідувачам сайту і нашим шанувальникам !

Беремо дванадцять місяців року і добре очищуємо їх

від заздрості, ненависті, смутку, жадності, впертості, егоїзму, байдужості.

Кожен місяць розрізаємо на три рівні частинки, при цьому уважно дотримуємося пропорції, щоб кожен день був заповнений роботою не більше ніж на третину, а решта – дві третини – була заповнені радістю, гумором і веселістю.

Додаємо три повні (з верхом) ложки Оптимізму, велику жменю Віри, ложечку Терпіння, декілька зерен Терпимості і, нарешті, щіпку Ввічливості і Порядності.

Всю суміш, що вийшла, заливаємо зверху ЛЮБОВ’Ю!
Тепер, коли страва готова, прикрашаємо її пелюстками квітів, доброти і уваги.

Подавати щодня з гарніром з теплих слів і сердечних усмішок, що зігрівають серце і душу.

Смачного Вам бажають

Валентина та Ярослав ТЕПЛІ- дует «Червоне та Чорне«.

ІнтерНаціональна соціальна мережа «Мой мир»

ІнтерНаціональна соціальна мережа «Однокласники.UA»

ІнтерНаціональна соціальна мережа «В Контакте»

Інтернет – Спільнота артистів «Я-звезда»

Ця благословенна земля більш чим 60 років тому прийняла насильницьки вигнаних зі своїх етнічних українських земель Лемківщини, Надсяння, Підляшшя та Холмщини (коли вже наші журналісти вивчать свою історію і не будуть плутати у своїх репортажах депортацію етнічних українців у 1944-1946 рр. з території Польщі на схід, на Україну, з Акцією «Вісла» 1947 року – внутрішньо польською депортацією етнічних українців на захід Польщі, на так звані землі одзисканє, котрі відійшли їй від Німеччини). І вже вшосте тут, на стадіоні  с. Нагірне Самбірського району Львівської області, проходить Фестиваль лемківської культури «До тебе лину, моя рідна земле». Організаторами цього народно-мистецького заходу є Самбірська районна рада та державна адміністрація, Ралівська сільська рада і районне товариство «Лемківщина».

Фестиваль відкрили своїм благословенням священики, а також було запалено традиційну лемківську ватру. Присутніх привітали голова районної ради Ігор Максимів, перший заступник голови РДА Ігор Несторак, голова районного товариства «Лемківщина» Михайло Шпак.

Насиченою була концертна програма. У ній взяли участь та виступили не лише популярні місцеві шанувальники лемківської народної творчості, але й гості. Серед запрошених, зокрема, лемківський народний хор «Радоцина» з м. Пустомит Львівської області (керівник Любомир Грицевич), народний хор «Лемківська студенка» (керівник Остап Сальва) та гурт «Бориславські батяри» з м. Борислава Львівської області тощо.

Безперечно, окрасою свята став виступ «Червоне та чорне» – етно-фольк дуету з м.Житомира. Публіка радо зустріла Ярослава та Валентину Теплих. Незважаючи на реабілітаційний процес після важкої операції, пан Ярослав не міг не відгукнутися на прохання організаторів свята, бо серед прекрасної публіки було багато родичів, однофамільців, тих, хто з гордістю носить прізвище Теплий, котре було поширене серед жителів с. Босько Сяноцького повіту, що на теренах Польщі і котрі були депортовані у 1945 році на Україну. Прізвище згадується в Австрійському кадастрі 1787 року.

Виступ, як завжди високопатріотичний, сповнений енергетики, характерної для дуету, пронизаний любов’ю та повагою до глядача, діалоги з ним між піснями – все це, безперечно, було щиро прийнято своєрідною багатотисячною глядацькою залою під небом Галичини, якою у цей недільний день став місцевий стадіон. Глядачі тепло сприйняли як українські лемківські народні пісні у виконанні дуету, так і авторські пісні Ярослава Теплого, багато з котрих вже стали народними. Інтересно зазначити, що над ватряним полем довго стояла потенційно дощова хмара, котра під час виступу дуету «Червоне та Чорне» розсіялася і щезла. Майже як у пісні Ірини Алегрової » я хмари розведу руками «. Після виступу була імпровізована фотосесія з шанувальниками, родичами, друзями, однокласниками, котру провів знаний львівський фотограф Віктор Солинко.

Як завжди, на висоті були «господині свята», ведучі Люба Тепла та Марія Ванів.

Варто відзначити, що фестиваль з року в рік стає вже більш організованішим, розвивається його інфраструктура. Фестивальна сцена стала вже капітальною,облаштовано містечко майстрів та торгові ряди, ятки, де учасники та гості фестивалю змогли придбати нові видання на теми депортації, карти Лемківщини, вироби народних умільців, сувеніри.

Та все ж головними, на наш погляд, були спогади про ті трагічні роки депортації, рідні лемківські пісні, танці, гуморески, які оживали як на сцені, так і у колі друзів. В очах багатьох сивочолих депортованих переселенців був і біль, і смуток, і радість. Адже на сцені ожило те, що їм таке близьке, рідне, дороге і незабутнє.

Були концертні виступи – на фестивалях, народних, корпоративних та релігійних святах, днях міст. Були різні сцени і різні партнери по сцені. Були різні зустрічі на концертно-гастрольних дорогах. Все було і минуло як літо.

Описувати це ВСЕ немає менсу. Хочеться лише згадати про те, що залишило слід в душі, слід у серці.

Вже не один рік триває співпраця і просто людська дружба між дуетом «Червоне та чорне» та регіональним міжрайонним лемківським товариством «Бескидське земляцтво» з Івано-Франківщини, яке очолює великий патріот України та Закерзоння Юрій Марканич.

Прекрасною традицією товариства стало встановлення Хрестів Пам’яті жертвам депортації на місцях українських церков та цвинтарів Закерзоння,що є вшануванням пам’яті краян, які знайшли вічний спокій у своїй прабатьківській землі. Це є ще і своєрідними знаками, які вказують, де були українські села, і де закопані в землю сотні українських селян. З 2007 року поставлено Хрести Пам’яті у селах Присліп-Криве, Струбовисько, Ветлина Лісківського повіту, що на теренах Польщі. Тепер настав час сіл Смерек та Довжиця.

Ось в цих громадських акціях, і не тільки, взяли активну участь Валентина та Ярослав Теплі, як очільники Житомирської обласної організації Всеукраїнського товариства «Лемківщина».

Прекрасні краєвиди вічнозелених Бескидів відкрилися присутнім при встановленні Хреста пам’яті у с. Довжиця. Після закінчення Святої Літургії, отець д-р Мирон Михайлишин звернувся до Валентини та Ярослава Теплих, вже як  до дуету «Червоне та чорне» з проханням заспівати українську пісню.  І до небес, над плаєм, над горами, до щему в горлі, вперше за більш чим 60 років, полинули прекрасні пісні України. Незабутній момент, незабутні враження…

Продовженням офіційно-творчої поїздки до Польщі стала участь в урочистому відзначенні 180-річчя Церкви Успення Матері Божої у сусідньому містечку Балигрод , зініційованому Товариством з врятування цієї Церкви у Польщі та «Бескидським земляцтвом» з України. Багато людей і сил було долучено на виведенні цього прекрасного пам΄ятника сакральної культури з консервації і піддання його реставраційним роботам, котрі продовжуються і донині. У специфічних умовах реставрації було проведено урочисту Святу Літургію священиками як римо-католицької, так і греко-католицької, церков.

Після урочистостей у церкві, в приміщенні глядацької зали Центру культури міста Балигрод відбувся святковий концерт, в котрому виступили прекрасні колективи - дитячий зразковий ансамбль «Маленькі бойки» з смт Перегінське Рожнятівського району Івано-Франківської області (керівник – Наталія Шпак), що прибув зі святкування на Сорочинському ярмарку, віртуозний ансамбль народної музики «Дивограй» Рожнятівської школи мистецтв(керівник – Михайло Турчин),

прекрасний виконавець – протоієрей, отець Вітольд Левицький з міста Долина Івано-Франківської області та етно-фолк дует «Червоне та Чорне» у складі лауреатів Міжнародних пісенних конкурсів Валентини та Ярослава Теплих з міста Житомира.

Концерт був тепло сприйнятий вдячними глядачами, бо всі виступи були не тільки високопрофесійними, а й високопатріотичними.

Було приємно також побачити на заходах старих знайомих як представників ЗМІ, серед котрих і «Радіо Жешув, котре регулярно і постійно висвітлює українські імпрези в Польщі,

так і офіційних осіб  – голову Світової Федерації Українських Лемківських об’єднань Володимира Ропецького, голову Рожнятівської РДА Івано-Франківської області Романа Новицького, голову Брошнів-Осадської селищної ради Володимира Боровича, голову управи в Сяноці Об’єднання Укранців у Польщі Богдана Юрчишина, а також багатьох інших.

Приємно також було познайомитися з палкими шанувальниками дуету «Червоне та Чорне» – родиною Дибайло, що зараз проживає у м. Тонгерен, провінція Ле Бург, Бельгія. Батьки Гані Дибайло, з дому Шпинди, були виселені з с. Воля Петрова Сяноцького повіту, а професорська сім’я Богдана Дибайло була змушена виїхати з окупованого Львова у 1943 році.

Радісно від того, що творчість дуету «Червоне та Чорне» люблять і шанують у Бельгії.

Взагалі, що там казати, літо для Валентини та Ярослава Теплих вийшло насиченим і багатим на різні життєві враження, за що йому, літу, і Богу – щире ДЯКУЮ.

А тепер – здрастуй, осінь !

Криза відбилася і на його проведенні, і на його наповненості. Це був, на думку Валентини та Ярослава Теплих, найгірший зі всіх їхніх фестивалів і, напевно, найгірший за свою історію.

«Червоне та Чорне» щиро вдячні за підтримку  своїм шанувальникам, котрі поприїжджали зі всіх усюд, за спілкування з ними, лемківській родині, особливо землякам-краянам – вихідцям з с. Босько Сяноцького повіту, Лемківщина,  що на теренах Польщі, звідки у 1945 році був виселена родина Теплих. Низький уклін всім хто залюблений в лемківську пісню і шанує культуру свого народу.

На жаль, ці слова не адресуються міському голові міста Монастириська Володимиру Геді та керівнику фірми «Захід-шоу», народному артисту України Богдану Сташківу.

Лемківске Боже заплат! львів’янину Тарасу Демчишину (http://www.youtube.com/user/tarasdem)  за фіксацію для історії інтересних подій на дорогах нашого життя