Родинний дует «ЧЕРВОНЕ ТА ЧОРНЕ» – лауреат багатьох і багатьох конкурсів та фестивалів, серед  них  – Міжнародного конкурсу «Пісні Тихого океану», Міжнародного фестивалю української культури в Сопоті, Міжнародного фестивалю родинної творчості «Мелодія двох сердець», Всеукраїнського фестивалю сімейної творчості «Родинні скарби України», Фестивалів лемківського культури – «Дзвони Лемківщини» в Монастириську на Тернопільщині, «Кличе Зелена неділя» на Івано-Франківщині, «До тебе лину, рідна земле» на Львівщині,  Міжнародних фестивалів  у Польщі – «Лемківська ватра» в Ждині, «Лемківського Кермешу»  у Вільхівці, «Бескидські Ангели» в Тісній, «Народні гуляння» в Асунах, «Над Ославою» в Мокрому та багатьох інших. У 2002 році ТЕПЛІ співали на Майдані Незалежності в Києві, де проходив грандіозний концерт творчих колективів України.

Дует «ЧЕРВОНЕ ТА ЧОРНЕ» має почесні відзнаки, зокрема – «За відповідальне батьківство» від Міністерства сім’ї, молоді і спорту України.

Можливо, цей творчий колектив немає такої шаленої популярності і не такий знаний як розкручені зірки українського шоу-бізнесу, але в них є роками заслужена та стабільна популярність, свій відданий шанувальник, глядач як в Україні, так і серед української діаспори в далекому закордонні – від Канади до Польщі, від Австралії до Аргентини. Сонячні мелодії, жартівливі, жваві, танцювального характеру, як авторські, так і лемківські народні, співанки, голоси, котрі неможливо сплутати, належно оцінили численні слухацькі аудиторії у багатьох куточках України -  Чернігова і Миколаєва, Вінниці та Тернополя, Луганська та Львова.

Дивовижна й непроста доля в засновника цього дуету – композитора, фольклориста і виконавця Ярослава ТЕПЛОГО. Його батьків, етнічних українців-лемків-русинів, було, як і більш як півмільйона їхніх краян, насильницьки виселено (депортовано) в 1944-1946 рр. з території Польщі (с.Босько Сяноцького повіту) в Україну. У 1961 році він народився в Івано-Франківську, але дитинство проходило на Львівщині. Після смерті батька,  переїздить до Житомира, де його мати, Софія Іванівна ТЕПЛА, майже чверть століття викладала постановку голосу (вокал) в училищі культури і керувала відомим жіночим вокальним ансамблем у міському Будинку культури.

Сина повів життям за собою добрий приклад матері: після навчання в Житомирській середній школі №36 він з відзнакою закінчив культурно-освітнє училище. Там же, в училищі, зустрівся з голосистою полісянкою Валентиною, з Ємільчинщини, яка була землячкою знаменитої співачки Ніни МАТВІЄНКО. Одружився. Після закінчення училища – робота в містечку Чуднові, де в лютому 1982 року, на районній сцені, вперше дебютував вокальний дует Валентини та Ярослава ТЕПЛИХ. І йому судився довгий, по-справжньому цікавий, творчий шлях. Після того ТЕПЛІ працювали в будинках культури Житомирського і Народицького районів Житомирщини.

Один з перших виступів. Чуднів.1982 рік

Коли світ сколихнула катастрофі на Чорнобильській АЕС, Ярослав у спочатку брав участь у переселенні людей із забруднених територій, відправленні дітей на оздоровлення в південні області України, а потім, як воїн запасу, і у самій ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Тоді ж сім’ю ТЕПЛИХ так само не оминула біда: їхній трирічний синок Олег отримав велику дозу радіоактивного опромінення. По рекомендації лікарів довелося покинути Житомирщину і виїхати, по запрошенню Сахалінського обласного управління культури, на Курильські острови. Там, на одному з суворих північних островів Великої Курильскої гряди – острові Парамушир, в містечку Північно-Курильськ, пройшло шість років життя, праці і творчості родинного дуету ТЕПЛИХ, котрий саме тут і почали називати «ЧЕРВОНЕ ТА ЧОРНЕ». Ярослав керував Північно-Курильським ансамблем пісні та танцю, його хоровою групою, а Валентина працювала методистом у Будинку культури. Дует здебільшого співав там російською мовою, але й про рідну не забував. Хоч це було й непросто, бо місцеві чиновники звинувачували  їх  в українському націоналізмі. Пісні у виконанні дуету «ЧЕРВОНЕ ТА ЧОРНЕ» лунали в Петропавловську-Камчатському, в Анадирі, Магадані, по багатьом містам та містечкам Далекого Сходу, під час риболовецьких експедицій – на рибацьких суднах  в Охотському морі і на Тихому океані.

І пісню українську на краєчку світу вони співали ….

Після смерті матері, на виконання її останньої волі вернутися дітям в Україну, у 1993 році родина ТЕПЛИХ повернулася на Житомирщину. Звідтоді, мабуть, слід вважати друге творче народження дуету «ЧЕРВОНЕ ТА ЧОРНЕ». Ніби відчуваючи свій «внутрішній» борг перед своїми предками, перед Лемківщиною, Ярослав почав згадувати пісні свого дитинства, пісні, що співалися в його родині, пісні, котрі слухав на святах,  вивчати нотні записи своєї матері. До тих лемківських пісень, котрі вже були в репертуарі дуету, додалися нові. І виникла потреба зафіксувати їх на звукових носіях. На жаль, підтримки та розуміння на Житомирщині, на які так сподівався, не отримав. Зате відома вінницька фірма «МЕД», очолювана справжнім патріотом України Володимиром МАРИНЧУКОМ, допомогла у 2001 році записати і випустити перші записи дуету «ЧЕРВОНЕ ТА ЧОРНЕ»  спочатку на аудіокасетах, потім – на компакт-дисках. Так з’явилася своєрідна пісенна антологія «Лемківське весілля» з автентичними лемківськими піснями в сучасній обробці талановитих аранжувальників Михайла БЕРЕЗУТСЬКОГО та Михайла МОДИ, в котру ввійшли п’ять CD. Підняті з вікового небуття, старовинні мелодії отримали «друге» життя, зазвучали у виконанні Валентини та Ярослав ТЕПЛИХ по-новому, розкутіше, жвавіше, колоритніше. До того ж у альбоми увійшли і власні пісенні твори композитора Ярослава ТЕПЛОГО створені на вірші місцевих авторів. Багато з них стали відомими не тільки в Україні. Продовженням співпраці став випуск пісенних аудіо збірок – CD «На весіллі українськім…» та «Все буде добре !». Плідною була і творча співпраця дуету з відомим аранжувальником Андрієм ОСТАПЕНКОМ.

- Кожна моя пісня, – зізнається Ярослав ТЕПЛИЙ, – схожа на лемківську, бо має цілісний сюжет, багату і своєрідну ритмомелодику. Нічого не вдієш, очевидно, в мені живе цілісний генокод моїх пращурів.

Через кілька літ після того ТЕПЛІ, відгукнувшись на дружній жартівливий докір житомирських радіожурналістів, записали компакт-диск «Поліське весілля». А в 2007 році, з нагоди свого 25-ліття, «ЧЕРВОНЕ ТА ЧОРНЕ» презентував поліщукам рідного міста пісенний компакт-диск «Тобі, Житомире даруємо пісні !» (аранжування – Віктор СКВОРЦОВ). До нього ввійшло 14 пісень про Житомир, 13 з котрих створені Ярославом ТЕПЛИМ на вірші місцевих поетів. Ці пісні, надзвичайно щирі та мелодійні, звучать не лише у виконанні Валентини та Ярослава ТЕПЛИХ. Їх співають також і інші голосисті виконавці поліського краю. Проте згаданий компакт-диск, проігнорований владними очільниками міста, не залишився осторонь уваги залюблених в рідне місто житомирян як у самому Житомирі, так і далеко за його межами.

Милує око українського та зарубіжного глядача на багатьох телевізійних каналах та в Інтернеті і музичний фільм «Червоне та чорне: лемківської долі кольори», котрий знайомить зі історією Лемківщини, пісенними і поетичними зразками її культури у виконанні дуету «ЧЕРВОНЕ ТА ЧОРНЕ» (оператор фільму – Олександр КОЛОМІЄЦЬ). Фільм було створено без підтримки держави та спонсорів.

Пісенна творчість обдарованого дуету – співачки Валентини ТЕПЛОЇ та композитора і виконавця Ярослава ТЕПЛОГО -  давно влилася свіжим потоком у широку повноводну ріку української культури.

Життя та діяльність цього колективу є своєрідним громадянським подвигом, творчим внеском в історію унікального українського субетносу – лемків, в історію свого рідного міста Житомира, в історію України. Ще одним підтвердженням цих слів стало написання та видання за власні кошти і за підтримки друзів книги «Українська Атлантида», книги про непросту долю етнічних українців Закерзоння – Лемківщина, Надсяння, Підляшшя, Холмщина – українських історико-етнічних територій, про їх культуру, традиції та звичаї. Це – солідне етнокультурологічне дослідження майже на 800 сторінках побачило світ у Житомирському газетно-книжковому видавництві «Полісся». За словами кандидата філологічних наук, доцента Житомирського державного університету ім. І.Франка Галини ГРИМАШЕВИЧ, автор не покладається ні на кого, а сам своєю подвижницькою працею, із Лемківщиною в серці, докладає неймовірних зусиль до того, щоб історія, мова, пісня, душа його народу стали невмирущими. До цього видання ввійшло також 75 пісень, як народних, так і авторських, з репертуару дуету «ЧЕРВОНЕ ТА ЧОРНЕ» – Валентини та Ярослава ТЕПЛИХ.

В наш складний і повний протиріч час  це – приклад громадянських почуттів, громадянської позиції, національних та вселюдських ідеалів, котрий вартий наслідування.

 Ювілеї минають, а життя продовжується… Тож хай лунають знов і знову щирі слова ведучих концертів, котрі є народним визнанням нашого ювіляра: «А зараз на цю сцену ми запрошуємо Народних Артистів Нашого Народу – дует «ЧЕРВОНЕ ТА ЧОРНЕ» – Валентину та Ярослава ТЕПЛИХ… »

                                                                                           Григорій ТКАЧЕНКО,
член Національної спілки журналістів України,
    письменник

]]> http://duet.org.ua/2012/05/duetu-chervone-ta-chorne-30-rokiv/feed/ 0 http://duet.org.ua/2012/05/i-tsvily-vyshyvanky-u-fajnomu-misti-ternopoli/ http://duet.org.ua/2012/05/i-tsvily-vyshyvanky-u-fajnomu-misti-ternopoli/#comments Thu, 17 May 2012 09:35:47 +0000 admin http://duet.org.ua/?p=907 Тут відбувся ювілейний п’ятий Всеукраїнський фестиваль національної вишивки та костюма “Цвіт вишиванки”.

Цього року його присвятили Дню Матері.

В рамках фестивалю вперше відбувся конкурс на кращий автентичний та сучасний весільний костюми ручної роботи, фотовиставка “Впізнай себе” з історії фестивалів “Цвіт вишиванки”, виставка дитячих робіт ” Вишиті карти Тернопільщини”, виставка “Борщівська вишиванка” з колекції Віри Матковської, а також аукціон ексклюзивних вишиванок, виручені гроші з котрого підуть на спорудження пам’ятника Незалежності у місті Тернополі.

Традиційно участь у фестивалі взяли народні майстри не лише з Тернопільщини, а й інших областей України. На цьогорічний фестиваль приїхало більше 150 майстрів зі всієї України. Київ, Одеса, Чернігів, Черкаси, Волинська, Івано-Франківська, Хмельницька, Чернівецька, Закарпатська, Львівська, Тернопільська область- більше дванадцяти областей прийняло участь у фестивалі.

Торгові шатри – ятки, встановлені на Театральному майдані, були наповнені виробами народного декоративно-прикладного і ужиткового мистецтва. В них – безмежжя  таланту рук українського народу, як сьогодення, так і минулого: вишиванки, скатертини, різьблені, шкіряні та глиняні вироби, різноманітні прикраси та ін.

А на святково вбраній сцені, прикрашеній оригінальним і красивим логотипом фестивалю, озвученій постійним партнером фестивалю обласним центром дозвілля “Терноцвіт” (директор Віктор Яковлєв), у танці кружляли відомі хореографічні колективи Тернопілля, своїм співом втішали глядацький слух як юні і молоді, так і досвідчені виконавці. Серед них – заслужена артистка України Олена Білоконь (м.Полтава), заслужений працівник культури України Світлана Сорочинська, Павло Доскоч, Василь  Хлистун та ін..

Валентина ТЕПЛА, Олена БІЛОКОНЬ та
Ярослав ТЕПЛИЙ

Майстерно і професійно провели насичену програму фестивалю одні з його засновників, автори сценарію і режисери-постановники Ірина Потерейко та Ігор Натолочний.

Ігор НАТОЛОЧНИЙ, Валентина ТЕПЛА,
Ірина ПОТЕРЕЙКО та Ярослав ТЕПЛИЙ

Окрасою пісенної частини фестивалю став виступ хедлайнерів – відомого українського дуету «Червоне та Чорне» ( м. Житомир ) у складі лауреатів Міжнародних та Всеукраїнських конкурсів і фестивалів Валентини та Ярослава Теплих, котрих запросила на свято  Тернопільська обласна рада. Саме прем’єра їхньої нової пісні «Хліб та сіль» у супроводі ансамблю класичного танцю «Перлина» обласної експериментальної комплексної школи мистецтв м. Тернопіль (балетмейстер Світлана Рудак)  і стала урочистим прологом відкриття самого фестивалю.

І урочисто лунає пісня "Хліб та сіль"

Олексій Кайда, голова Тернопільської обласної ради, щиро подякував Валентині та Ярославу Теплим за їхній півторагодинний концертний виступ, за надану можливість гостям і учасникам фестивалю насолоджуватися їх професійним змістовним виступом,  оригінальними піснями – веселими і журливими як народними, так і авторськими, патріотично витриманими, сповненими великої любові до України.  У виконанні Валентини та Ярослава Теплих лунали як їхні добре відомі і улюблені народом пісні, так і відбувалися прем’єри нових пісень, котрі були тепло прийняті глядачами.

Червоне та Чорне.... Нитки на полотні ....
Червоне та Чорне.... В коханні і в журбі ....

Організатор фестивалю Євген Філь сподівається, що проведення у Тернополі Всеукраїнського фестивалю “Цвіт вишиванки” вже найближчим часом переросте у міжнародний фестиваль національної вишивки та костюма.

Щастя, Добра і Любові Вам !

]]> http://duet.org.ua/2012/05/i-tsvily-vyshyvanky-u-fajnomu-misti-ternopoli/feed/ 0 http://duet.org.ua/2012/02/premjera-pisni/ http://duet.org.ua/2012/02/premjera-pisni/#comments Wed, 29 Feb 2012 19:31:58 +0000 admin http://duet.org.ua/?p=897 Я вдячна за мрії, я вдячна за сни,
За осені смуток і радість весни,
За довге чекання і зустрічі мить,
За пісню кохання, що в серці дзвенить.
Я вдячна за мрії, я вдячна за сни,
За осені смуток і радість весни,
За ночі безсонні і дні голубі -
Я вдячна тобі.

Саме ці  душевні слова українського поета В’ячеслава СЕМЕНКА дали нове життя  пісні талановитої польської співачки Магдалєни НЄВІНСЬКОЇ і лягли на душу Валентині ТЕПЛІЙ.
І  народилася нова версія пісні. Пісні – Подяки коханому Чоловіку, справжньому Мужчині за те, що, дякуючи долі, зіркам, що вдало зійшлися на зоряному небосхилі, Він з’явився у ЇЇ житті.
Маємо надію, що прекрасна половина людства вподобає цю пісню.

Дует ЧЕРВОНЕ ТА ЧОРНЕ – Я вдячна Тобі (Я благодарна Тебе, I am grateful for You)

Окрасою цього заходу стало виконання Валентиною ТЕПЛОЮ пісні “Афганець” під супровід муніципального естрадно-духового оркестру “Сурми Полісся” м. Житомира під орудою Ростислава ХОМ’ЯКА.
Відео виступу можна переглянути за посиланням

Тридцять  років тому Теплі створили родинний дует. Назву ж йому придумали самі глядачі. Свого часу Ярослав керував Північно-Курильським ансамблем пісні та танцю, громадською організацією – товариством “Україна” на Далекому Сході. Якось відбувався концерт. Участь у ньому брало й подружжя Теплих. Хотіли заспівати українською мовою популярні “Два кольори” Олександра Білаша та Дмитра Павличка. Райкомівський ідеолог заборонив. Довелося пісню почати виконувати російською. Але закінчували її вже українською – зала наполягла, адже серед глядачів чи не основною частиною були українці. Після цього виступу дует “охрестили” “Червоне та чорне”.

На перший погляд, назва дуету виникла спонтанно. Та якщо заглибитися в життя подружжя Теплих, то ці кольори – невіддільні, невід’ємні від них. Ярослав побачив білий світ в Івано-Франківську, відтак дитинство провів уже в Самбірському районі, що на Львівщині. Батьки шукали в Західній Україні прихистку, місця постійного проживання. Їхньою батьківщиною були Карпатські Бескиди. Тут родина Теплих мешкала споконвіку. Аж 1944 року їм було наказано “добровільно” переселятися. Тодішні уряди УРСР, точніше, СРСР і Польщі вирішили поламати долю і полякам, і лемкам – представникам західної гілки українського народу. Майже півмільйона лемків змушені були навічно залишити рідний край, їхнє родове коріння вирвали й перенесли спочатку в українські степи. Горянам було тяжко призвичаїтися до рівнин, до безкраїх степів-полів. Тому тисячами вони втікали, багато хто навіть добирався пішки в Галичину – поближче додому. Чорна барва вплелася міцно в життя лемків. Але їхнім пісням притаманний, якщо можна так сказати, червоний колір – символ красивого, гарного, веселого. Дослідники так і зазначають, що лемківські пісні наскрізно пройняті жартівливими, фривольно-пародійними настроями, які навіяні артистичним світосприйманням.

Ярослав Теплий поставив собі за мету якнайширше, якнайактивніше пропагувати лемківські пісні – пісні своїх батьків, збідованих, відірваних від рідної землі краян. І де б він не проживав (чи в Західній, Центральній Україні, чи в Росії), скрізь ніс, дарував людям лемківські пісні. “Завдяки цим пісням, – каже Ярослав, – дуже збагатився український фольклор. Нині знаємо багато музичних творів, які набули літературного вигляду, але за своєю суттю вони є лемківські”.

Валентина Тепла народилася на Поліссі. Її село є сусіднім із селом, з якого корені княгині української пісні Ніни Матвієнко. Але Валентина залюбилася і в лемківську пісню, як каже, всотала її у себе. І коли слухаєш, як виконує, то й не втямиш, що співає людина, яку виколихали не карпатські, а поліські ліси.

Зрештою, Полісся теж не обминула чорна тінь біди. Квітень 1986-го приніс сюди атомний смерч. Подружжя Теплих мешкало саме в Народицькому районі на Житомирщині. І знову Ярослав зазнав виселення. Йому, ліквідаторові аварії на ЧАЕС, порадили взагалі виїхати за тисячі кілометрів від України – аж на Далекий Схід. Послухався. Але вщент наповнене українським Ярославове серце стужилося за рідною землею. І він повернувся в Україну, в Житомир, де й мешкає нині.

До цього міста він уперше переїхав жити 1974 року, коли відійшов у вічність батько. Тут закінчив культурно-освітнє училище. Відтак після чинної військової служби вступив до Рівненського інституту культури, де здобув вищу освіту. А далі доля до нього то з любов’ю ставилася, то журбу приносила. Нині подружжя Теплих узагалі поділяє своє життя на два періоди: дочорнобильський та післячорнобильський.

Та які б життя не розстеляло Валентині й Ярославові шляхи-дороги, не дарувало кольори, в одному вони впевнені: з ними завжди буде пісня. Лемківська пісня. Це їхнє єство, сутність. Ця пісня у їхньому виконанні звучала й на берегах Тихого океану, і в українській столиці, і в Польщі. Варто лише нагадати, що дует “Червоне та чорне” – лауреат і учасник міжнародних фестивалів “Пісні Тихого океану”, “Мелодія двох сердець”, XIII Міжнародного фестивалю української культури в польському місті Сопот. Звісно, не можуть Валентина та Ярослав не приїжджати в Монастириськ, що на Тернопіллі, де вже кілька років поспіль на Ватряному полі відбувається збір лемків “Дзвони Лемківщини”. Власне, на цьому святі й мав я нагоду запізнатися з подружжям, послухати зі сцени їхній виступ.

А втм, учасникам і гостям лемківської ватри Валентина та Ярослав запропонували своїх кілька аудіоальбомів і компакт-дисків. У їхньому творчому доробку, зокрема, три магнітозбірки “Лемківське весілля” та “Краще”. Назву Ярослав пояснює так: “Весілля вважаємо початком продовження роду людського. Якщо народ гуляє весілля, то небавом будуть народини, хрестини. А це означає, що народ не вмирає, він живе, він оновлюється й крокує в майбутнє. Тоталітарний режим позбавив лемків свого краю, але ми є й не забуваємо свого пня”.

… Уже вкотре прослухав я “Лемківське весілля” Валентини та Ярослава Теплих. Від нього віє не лише гумором, втіхою, але якоюсь теплотою дитинства. Ні, я не лемко. Але ці пісні звучали і звучать також на галицьких весіллях. Хто не знає в нас “Зацвіла ружа трояка” чи “Шальвію-лелію”, “Анничку”… Й справді має рацію Ярослав, кажучи, що лемківський фольклор збагатив український. Ми – українці. Ми – єдині. “Як будем ми, то Україна буде”, – співає подружжя Теплих. Маємо пишатися, що є українцями, і добрими справами, любов’ю, патріотизмом приносити славу рідній країні. Тоді, можливо, буде більше червоних (гарних) барв, ніж чорних.

Микола ШОТ

Опубліковано в газеті“Урядовий кур’єр”

ЖОНО МОЯ

Другим подарунком для глядачів та шанувальників колективу є “УКРАЇНСЬКЕ  ПОПУРРІ “ на теми українських пісеньяк авторських, так і народних.

Якщо перелічити ті концертні майданчики на котрих виступали Валентина та Ярослав Теплі восени 2010 року, та й вже і на початку зими, то це був би не короткий список.

Є в цьому списку і виступи на пісенних фестивалях, і на концертних майданчиках міст і селищ України, і корпоративні виступи, і виступи в чистому полі (День поля всесвітньовідомої компанії АМАКО), у виробничому цеху заводу (офіційне відкриття одного з найпотужніших заводів компанії «Обербетон Україна»), на багатотисячних майданах на святкуваннях Днів міст, на зйомках Новорічних вогників, котрі будуть в ефірі в Новорічну ніч 2011 року.

Є так само в цьому списку концертних виступів і традиційні вже для дуету благодійні виступи перед людьми з обмеженими фізичними можливостями.

Зараз дует розпочав роботу над новим пісенним аудіоальбомом, в котрому планує поєднати, як завжди, етнічні, народні стилі, з сучасними, прагне зробити народну пісню інтересною для молоді.

Коротка історична довідка.

Після Потсдамської конференції, по закінченню Другої світової війни Східна Пруссія була розділена на дві частини, тепер відомі як Калінінградська область Росії і Вармінсько-Мазурське воєводство Польщі. Більшість етнічних німців були евакуйовані під час війни. Лише незначна меншість німців залишалася у Вармінсько-Мазурському воєводстві.
Вармія (пол. Warmia, (лат. Varmia) або Ерм(e)лянд (нім. Ermland) — область між Помор’єм і Мазурією на північному сході Польщі. Разом з Мазурією, вона утворює Вармінсько-Мазурське воєводство. На захід від Вармії розташована Помезанія, на півдні Холмська земля, Сасна і Мазурія (раніше звана Галіндія), на сході Земландський півострів, і на півночі Віслинська затока. Вармія була під владою різних держав і народів протягом всієї своєї історії: прусси, Тевтонський орден, Королівство Польське, і Королівство Пруссія. Історія регіону тісно пов’язане, що з архієпископом Вармія (колишнє герцогство Вармія).
Край пов’язаний з плем’ям пруссів, варміїв, які оселилися в північній частині району. Згідно з народної етимології, терен Вармії названо на честь легендарного прусського керманича Вармо, тоді як назва Ермлянд походить від імені його вдови Ерми.

Зазначу, що це не просто історична земля, це особлива частина Польщі. Цей район називають “Краєм Тисячі Озер”, хоча це не зовсім відповідає дійсності, бо озер в цих місцях значно більше – ніхто не злічив точно, але, кажуть, близько 4 тисяч. Найбільше з них Снярдви (113, 8 км2), найглибше Ганьча (108,5 м), а найдовше Єзьорак (27 км.). Оточені з усіх боків пущею, мазурські водоймища заворожують неповторною чарівністю. Кожен поворот відкриває нову панораму, одну кращу іншої, а невеликі затоки служать чудовими місцями для купання і маринами для яхт.

Рівнини, високі післяльодовикові горби, стрімкі обриви, поля, усіяні величезними, доісторичними валунами, сріблясті річки, канали і струмки – ось пейзаж Великих Мазурських озер.

Ось тут , на півночі Польщі недалеко від Калінінградської області та Балтійського моря у Вармінсько-Мазурському воєводстві розташувалось старовинне польське містечко Кенштин.

Греко-католицька церква в Кентшині

У Кенштина, в якому мешкає більше 30 тисяч жителів, є своя багата давніми подіями історія. Про це свідчить архітектура міста та пам’ятки.
Тут була фортеця Тевтонського ордена Рустеберг (Рустенберг), яку в 1311 невдало облягав литовський князь Вітень. Близько 1329 на пагорбі над річкою Губер, хрестоносці звели дерев’яну заставу, замінену в 1360-1370 років кам’яним замком. Теперішню назву – Кентшин – місто отримало 7 травня 1946, на честь історика і польського діяча на Вармії і Мазурах – Войцеха Кентшіньского.

У місті збереглося безліч визначних пам’яток, пов’язаних з середньовічною історією регіону. У готичному замку розміщується бібліотека і музей, де демонструються постійні і тимчасові виставки. У замку проходять також численні концерти та заходи, які збагачують культурне життя міста.

Крім замку унікальними архітектурними цінностями Кентшина є: готична Колегіальна базиліка Св. Єжи, євангельська кірха Св. Яна, псевдоготичний костел Св. Катаржини, будівлю колишньої масонської ложі, еклектичне будівлю Ратуші, а також стайня 1877 року. Недалеко від Кентшин знаходиться безліч цікавих місцевостей, з туристичними визначними пам’ятками.

Це, зокрема, Герлож – «Вовче лігво», де в 1941-1944 роках розміщувалася головна ставка Гітлера; Свята Липка з костелом в стилі бароко і монастирем Єзуїтів; Решель з готичним замком єпископів, а також Вівчарня з Мазурським музеєм.

З декотрими з них і мав можливість ознайомитись дует «Червоне та Чорне».
Це готичний замок та «Вовче лігво».

До речі,«Вовче лігво», «Вольфшанце» (нім. Wolfsschanze) – головна ставка фюрера (нім. Führerhauptquartier – FHQ) і командний комплекс Верховного командування Збройними силами Німеччини в лісі Герліц (нім. Forst Görlitz) недалеко від Кентшина. Комплекс «Вольфшанце» використовувався з 21 червня 1941 по 20 листопада 1944. За цей час рейхсканцлер Німеччини Адольф Гітлер провів тут понад 800 днів. Саме звідси він керував нападом на Радянський Союз та бойовими діями на Східному фронті.

Біля бункеру Адольфа Гітлера №13 у Вовчому лігві

Валентині та Ярославу Теплим було приємно також ознайомитись з краєм, який став домівкою для десятків тисяч українців. Вармію-Мазури, а це територія Східної Пруссії, заселили українцями в результаті Акції «Вісла» 1947 року. Їх було більше 150 тисяч, їм не можна було розмовляти українською, зізнаватися про свою національність. І селили одну українську сім’ю на сто польських, щоб асимілювалися.

20 серпня 2010 року, до Дня Незалежності України , Кентшинський осередок Ольштинського відділу ОУП разом з Кенштинським культурним центром організували спільний концерт українських творчих колективів з Польщі та України у новому, щойно відкритому, амфітеатрі в Кентшині.

Афіша концерту в Кентшині

Це був концерт інтеграції, концерт , що ніс об’єднавчу ідею, якою, на жаль не скористалися очільники «помаранчевої революції», концерт, що надихав ще тісніше співпрацювати і українцям і полякам під відомим гаслом «Разом нас багато». Адже дійсно, якщо вважати разом поляків і українців, то в нас час це майже 84 мільйони чоловік в центрі Європи.

Офіційну частину відкрили бургомістр Кентшина Кшиштоф Гецьман (Krzysztof Hećman) та голова кентшинського осередку ОУП Збіґнєв Гомза.

А далі були виступи учасників концерту.

Виступ дуету Червоне та Чорне в амфітеатрі Кентшина

Кентшинський глядач побачив, почув і оцінив гарячими оплесками виступи представників України – ансамблю Миколи Гнатюка, солістів Тетяну Ярошик, Уляну Томчук, Петра Шугая з м. Луцька та етно-фолк дуету «Червоне та Чорне» у складі Валентини та Ярослава Теплих з м.Житомира. Далі молодіжними ритмами глядачів забавляв популярний гурт «Білий Берег» з м. Гурово Ілавецького (Польша).

Виступ гурту Миколи Гнатюка з Луцька

На наступний день, 21 серпня, Ольштинський відділ і асунська ланка ОУП, Осередок української культури в Асунах та Гмінний осередок культури в Барцянах щиросердечно запросили до участі в ХІ Народних гуляннях в Осередку української культури в Асунах.

Афіша Народних гулянь в Асунах 2010

В мальовничому селі Асуни, на самому кордоні з Калінінградською областю Росії, проживає 26 українських і 1 змішана сім’ї, котрих сюди, як і до інших місцевостей північної та західної Польщі, в часі горезвісної Акції «Вісла» 1947 року, було насильно депортовано з Любачівщини, Ярославщини, Перемищини і Надсяння.

У програмі традиційних вже Народних гулянь були концерт, присвячений 19-річчю Незалежності України з участю виконавців з України, Вармії та Мазур. Завершенням були цілонічні танцювальні гуляння.

Урочистості відкрив голова Вармінсько-Мазурської координаційної ради ОУП Степан Мігус, котрий родом з Асун і де, по сьогодні, проживає його родина. У відкритті взяли участь також представники Вармінсько–Мазурського воєводства, Кентшинського бургомістрату, Барцянської ґміни та ін.

Концертну частину піснею «Роде наш красний», що зворушила численних глядачів, відкрила Валентина Тепла.

Ведуча імпрези Ярослава Хруник представила гостям та учасникам Народних гулянь етно-фолк дует «Червоне та Чорне» у складі Валентини та Ярослава Теплих, що приїхали з далекого поліського міста Житомира. Пісні у їх виконанні припали до душі багатьом глядачам і вразили своєю самобутністю, оригінальністю, професійністю, патріотизмом.

Виступ дуету Червоне та Чорне в Асунах

В супроводі ансамблю Миколи Гнатюка, у виконанні прекрасних виконавців Тетяни Ярошик, Уляни Томчук, Петра Шугая з м. Луцька звучали відомі та популярні українські пісні.

На асунській сцені свій репертуар представили і місцеві творчі колективи – барцянські «БасіБабки», «Молтайнянки» з Молтайнів, а також танцювальний молодіжний колектив з Ольштина «Корабель».

ЖІночий вокальний гурт з Малтайну

Барцянські «БасіБабки»,

Танцювальний колектив з Ольштину

Традиційно Народні гуляння завершилися танцювальною забавою аж до ранку.

Приємно було спостерігати як бережуть, як плекають українське в цьому північно-західному куточку Польщі.

Швидко та непомітно пройшли три дні візиту. Кожен отримав масу вражень та задоволення від побаченого та від приємного спілкування, отримав натхнення для творчої співпраці у майбутньому.

Фото на згадку після концерту в Асунах

Дует «Червоне та Чорне» висловлює щиру подяку

Ольштинського відділу Об’єднання українців у Польщі

та його очільнику Степану Мігусу

і зичить всіх бажаних життєвих благ.

За погодою воно мінливе, як і наше життя. Поряд з відпочинком, є і робота.

Валентина та Ярослав Теплі мають можливість потішити своїх шанувальників не тільки як співочий дует, але й і як ведучі багатьох концертно-видовищних заходів. І не тільки в Україні.

За підсумками проведення Європейського музичного інтерактивного інтернет-конкурсу EuroVoice, своєрідного Інтернет-Євробачення,  за пісню “Все буде добре !” (вірші Галини Бовкун та Ярослава Теплого, музика Ярослава Теплого) у виконанні Валентини та Ярослава Теплих з їх аудіоальбому “Все буде добре !” проголосувало більше 1500 чоловік, що дозволило зайняти по Україні 7 сходинку, а по Європі-31.
Колектив щиро вдячний всім шанувальникам, що віддали свої голоси.
Враховуючи, що пісенна творчість дуету не є досить форматною і молодіжною, то це, на їхню думку, відмінний результат. Та й олімпійський принцип проголошує, що ГОЛОВНЕ – НЕ ПЕРЕМОГА, А УЧАСТЬ.

Планів та задумок у колективу вистачає. Але як говорять, хочеш розсмішити Бога, то розкажи йому про свої плани.

Отож, чекайте на виступи Валентини та Ярослава ТЕПЛИХ на концертних майданчиках у своїх населених пунктах, на святкових імпрезах, як в Україні, так і за кордоном.