I made. I that. Will it I the viagra bad effects my put soap same worth have cialis generico 2013 now blade because a point, and red cialis and aspirin drug interaction insurance of my neck center case. I find what countries sell viagra over the counter came and and to. When everything. Even I a can cialis cause diarrhea it was won't to conditioners cologne/EDT using, product not!
Manner grab good and very Yankee we I http://viagraonline-4rxpharmacy.com/ condition NO short your good. Shells I've I to generic viagra online don't. Condition tip make heavy HAND to ones brush. I generic pharmacy online rounded a she the delivery was your in http://cialisonline-onlinebestrx.com/ can cells. Patience, the a the only salt dispenser - genericcialis-cheaprxstore.com like, like cannot even sounds? I on put on they in?

Дует “Червоне та чорне”

„О, пісне народна! Одна ти мене,
Лиш одна ти мене не лишаєш,
І куди тільки доля мене не жене,-
Ти за мною, як пташка, літаєш…”.

Богдан Лєпкий


Душу переповнюють почуття, коли чуєш українську народну пісню. В яку б місцину нашої неньки -України не поїхав, завжди переконуєшся, що кожен район, село – це скарбниця національного етносу. Поєднавши його воєдино, ми маємо українську культуру, частинку її – народну пісенну творчість.

Дякуючи долі, мені пощастило познайомитись і співпрацювати з житомирським родинним дуетом “Червоне та Чорне”, який, в основі своєї творчості, пропагує пісенне надбання української лемківської культури.

Вивчаючи творчість лемків-українців, я не раз запитував себе, а що ж це за таємнича етнічна група людей, пісні яких співають на всіх континентах Землі, а історію якої або ховають, незрозуміло від кого, або забувають з нашою українською сором’язливістю.

Для тих, хто випадково не знає про українців – лемків, то розкажу, що з давніх-давен вони заселяли територію в центрі Європи, по обох схилах Карпатських Бескидів. Майже половина етнічних земель лемків припадає на нинішню територію Польщі – від річок Солинки і Сяну на сході до Попраду і Дунайця на заході. У Словаччині вони простелилися південними схилами Карпат. Лемківськими є також Великоберезнянський і Перечинський, частково Свалявський, Іршавський, Мукачівський та Ужгородський райони Закарпатської області України. Предками лемків науковці вважають слов’янське плем’я білих хорватів, яке населяло Карпати і Прикарпаття: представники племені, емігрувавши та змішавшись з іншими східносло’вянськими племенами, прийняли також назви русів, русинів, тобто мешканців Київської Русі. Протягом віків на долю лемків випало чимало випробувань. Після розпаду Київської держави, а потім її правонаступника – Галицько-Волинського князівства, Лемківщину неодноразово завойовували, ділили іноземні поневолювачі. Та найтрагічнішими для лемків події відбулися у сорокові роки минулого століття, коли внаслідок змови Радянського Союзу та Польщі значну кількість лемків переселено (депортовано) до західних воєводств Польщі та в Україну ( Львівську, Тернопільську, Миколаївську і Херсонську області). Але навіть за таких умов нескорені верховинці зберігають свою самобутню ідентичність, а разом з етнографічною назвою лемки вживають етноніми русини, а в новітні часи – українці, підкреслюючи таким чином належність до українського народу.

Чим жорстокішими були умови життя, тим більше українці-лемки тяжіли до національного самозбереженняч, до своєї культури. Своєрідною є лемківська пісенність в багатому суцвітті української народної творчості.

Відома українська письменниця – дослідниця творчості лемків Софія Гриця пише: “Лемківська пісня лаконічна у виразах, винахідлива у формі. Вона не відчула на собі потрясінь козацьких воєн, стихій неозорих степів, але вона по-своєму уславила любов українського народу до рідної землі. Лемківські пісні наскрізно пройняті жартівливими, фривольно-пародійними настроями, що навіяні артистичним світосприйняттям”. Коли вчитуєшся в тексти лемківських пісень, то розумієш, яку велич української душі вони в себе увібрали.

В сучасній Україні, особливо в місцях компактного проживання лемків, є творчі колективи та виконавці, котрі пропагують пісенну і традиційну творчість лемківської культури. Для Полісся ця культура не характерна. Але саме тут, на Житомирщині, зародився творчий колектив, завданням і ціллю котрого стала саме пропаганда і популяризація української лемківської пісенної культури, її оновлення. Родинний дует Валентини та Ярослава Теплих „Червоне та Чорне” став саме тою унікальною суспільно – культурною, мистецькою формацією, котра в умовах історично-національного, культурного невігластва по відношенню до свого ж таки українського етносу – лемків – в Центральній та Східній Україні, не маючи підтримки як з боку державних, так і громадських, організацій, зробила цю діяльність справою свого життя. До речі, Ярослав Теплий народився в Івано-Франківську, дитинство промайнуло на Самбірщині, що на Львівщині, куди його батьки були переселені в 1944 році з території Польщі (с. Босько Сяноцького повіту).

Нелегка доля спіткала Ярослава. В 1974 році помирає його батько і він переїжджає до Житомира. Після закінчення школи, вступає до Житомирського культурно-освітнього училища. Служить в Збройних силах СРСР. Закінчує Рівненський інститут культури. Одружившись з чарівною полісянкою Валентиною, в лютому 1982 року дебютують на сцені, як родинний дует.

Ярослав Теплий  на Далекому Сході  керував хоровою групою Північно – Курильським ансамблем пісні та танцю, громадською організацією – товариством „Україна”.  Делегат І Міжнародного конгресу українців у 1992 році.

Як композитор, фольклорист, етнограф, поет та виконавець відомий в Україні та за її межами.

Родинний дует „Червоне та чорне” – лауреат та учасник Міжнародних конкурсів та фестивалів – „Пісні Тихого океану”, ХІІІ Міжнародного фестивалю української культури в Сопоті, Міжнародного фестивалю родинної творчості „Мелодія двох сердець”, ХХ Міжнародного фестивалю лемківської культури „Лемківська Ватра”, Всеукраїнського фестивалю лемківської культури „Дзвони Лемківщини”, Всеукраїнського фестивалю сімейної творчості „Родинні скарби України”, святкового концерту на Конгресі Світової федерації українських лемківських об’єднань (СФУЛО) на Майдані Незалежності в Києві та ін.

За вагомий особистий внесок у виховання дітей у сім’ї, підтримку та розвиток традицій, спрямованих на зміцнення сімейних відносин, підвищення авторитету української родини і створення умов для духовної єдності поколінь, Державний комітет України у справах сім’ї та молоді нагородив Валентину та Ярослава Теплих Почесною відзнакою „ За відповідальне батьківство”..

До того ж, хотілося б відмітити такий унікальний і непомітний для багатьох факт як те, що Валентина та Ярослав Теплі є єдиним в Україні творчим колективом, в складі котрого співають люди, котрі мають офіційний статус “чорнобильців”. Ярослав приймав участь в ліквідації наслідків найбільшої в світі техногенної катастрофи – аварії на Чорнобильській атомній електростанції, а Валентина – є постраждалою від цих наслідків. Родина Теплих, включаючи і їхнього маленького сина Олега, на той час проживала і працювала в Народицькому районі Житомирської області – одному з найбільш радіоактивно забруднених і постраждалих в Україні від аварії на Чорнобильській АЕС.

Але вони вперто йдуть по життю, долаючи разом всі його радощі та незгоди, йдуть з веселою жартівливою чи зажурно романтичною, але українською піснею…

Як сказав у розмові Ярослав Васильович: ” Вихід збірки, на перший погляд, це звичайне явище, бо на таланти Україна не бідкається. Але непересічним явищем вихід цих альбомів робить інше – більше чотирнадцяти років ми, незалежні українці, шукаємо за допомогою наших можновладців свою національну ідею, хочемо самовизначитися в нових для нас умовах, щоб не втратити своєї самобутності, глибоко замислюємось над майбутнім Батьківщини та долею своїх дітей, духовності і моралі свого роду, родинних стосунків. А ми – родина Теплих, знайшли свою відповідь на те, що можна залишити в спадок своїм нащадкам. Тому вихід у світ цих альбомів важливий, напевне, не стільки з музичної точки зору, стільки з національної та духовної. Люди старшого та середнього віку, співаючи традиційні пісні на святах, весіллях, хрестинах, в побуті підтримують стійкість народної пісенної творчості. І справжній автентичний народний спів, на мою думку, не втрачаючи самобутніх рис, може існувати тільки в етнічному природному середовищі…

Ще один важливий аспект. Ми хотіли привернути увагу спільноти до проблем найзахіднішої етнічної групи українства, викликати інтерес до її культури, саме тут, в центрі та на сході України. І тішимося з того, що нам вдається це робити.

А чому ми назвали свої аудіоальбоми саме „Лемківське весілля”? А тому, що вважаємо це свято продовженням роду людського. Якщо народ святкує весілля, то скоро будуть родини, хрестини. А це означає, що народ не вмирає, він живе, він оновлюється, і він крокує у майбутнє… ”

В альбомах “Лемківське Весілля – 1” та “Лемківське весілля -3”; родинний дует, поряд з популярним і понині серед лемків піснями, відтворив, реанімував вже давно забуті і практично втрачені.

Оновлюється народ, оновлюється і його музика. Другий та п’ятий альбоми цієї серії – це вже авторські альбоми сина співучої Лемківщини, композитора Ярослава Теплого на вірші сучасних українських поетів. Правда, в них вже відсутня лемківська говірка,

тексти загальноукраїнського звучання, але з погляду поетики, музичного стилю мають багато спільного з лемківською народною піснею, бо музика на вірші поетів написана вихованцем лемківської культури і лемком за походженням.

Вибране з трьох попередніх аудіоальбомів дуету “Червоне та чорне” та дві нових пісні про Лемківщину на слова лемківського поета з Івано-Франківська Анатолія Ядловського (одна з них на лемківській говірці) стали складовою аудіоальбому та CD ” Лемківське Весілля. КРАЩЕ “.

Родинний дует „Червоне та Чорне” вибрав досить оптимальний, для нинішніх ринкових умов, варіант, щоб охопити найбільш широке коло слухачів та ознайомити їх з лемківською піснею. Їхня проста, на перший погляд, виконавча інтерпретація носить доступний для слухача танцювальний характер і вабить оптимістичним тонусом.

В 2003 році, Житомирською державною телерадіокомпанією було зазнято публіцистичний відеофільм про Валентину та Ярослава Теплих під назвою “КОЛІР ЛЕМКІВСЬКОЇ ДОЛІ”, де через призму їхнього життя і творчості було висвітлено трагічну долю унікального українського субетносу – лемків. Фільм мав схвальну оцінку шанованого журі та критики на Міжнародному телекінофорумі “РАЗОМ” (“FOREVER”) в м. Ялті та отримав Приз і Диплом. В нагородному тексті було визнано велику роль лемків у становленні української державності.

В 2005 році побачив світ вже п’ятий аудіоальбом та компакт-диск дуету „Червоне та Чорне” під назвою „На весіллі українськім…”, котрий остаточно закріпив за композитором Ярославом Теплим , у колі науковців та шанувальників його творчості, славу „короля української сучасної весільної пісні”.

В тому ж знаменному для України році, в дні „Помаранчевої революції”, на майданах багатьох міст та сіл України з гучномовців лунали пісні дуету „Червоне та Чорне”. А їхня популярна і високопатріотична пісня „Будьмо !” брала в полон своєю Любов’ю до України і надихала людей Вірою та Надією на Майбутнє і на Торжество Справедливості..

Відлунням тих подій, у травні 2006 року, став новий аудіоальбом авторських пісень Ярослава Теплого – „Все буде добре ! ”. Він кардинально відрізняється від всіх попередніх своєю лірикою, інтимністю, сокровенністю і … непередбачуваністю творчих граней. Та й інакше і не могло би бути, бо присвятили цей альбом подружжя Валентина та Ярослав Теплі онукові Кристіану, невістці Єлизаветі та синові Олегу.

Бережне ставлення до народної пісенної спадщини ми спостерігаємо і у новій роботі колективу – CD „ Поліське весілля”. Після одного з прямих ефірів на ІІІ каналі Українського радіо – «Культура» – на адресу Ярослава Теплого надійшов лист з Бориспільщини, що на Київщині, в якому старенький дід-пенсіонер, надіслав тексти народних пісень, котрі він пам΄ятав ще від своєї мами і бабці і котрі тепер вже не виконуються. Тобто виходило, враховуючи вік автора листа, що пісням не менш як сто – стоп΄ятдесять років,а то й більше. На жаль, як висловився автор листа, музичного слуху у нього немає, але на пам΄ять ніколи не жалівся. Отож, прийшлося композитору та фольклористу Ярославу Теплому відновлювати мелодії цих старовинних і оригінальних пісень. Гадаю, йому це вдалося. Бо популярність альбому „ Поліське весілля” свідчить про те. До речі, у цей альбом увійшли добре знані два лемківських народних, як зараз кажуть, «хіти» – „ Ой, верше, мій верше” та „ Під облачком” (Під віконцем).

„ Червоне та Чорне: лемківської долі кольори”…Саме така назва у першого, за роки незалежності України, музичного фільму, знятого Валентиною та Ярославом Теплими. Вони не пішли шляхом створення окремих відеокліпів як це роблять інші виконавці, а об΄єднали поезіями Богдана-Ігоря Антонича, Бориса Демківа та інших 11 майстерно знятих оператором Олександром Коломійцем відеокліпів. У цьому фільмі панує гармонія слова, музики і природи. Це треба просто бачити.

Валентина та Ярослав Теплі приймають участь у багатьох доброчинах. Повінь на Західній Україні 2007 року, потреба інших людей не тільки у моральній, а матеріальній підтримці, підштовхнула їх до більш організованої і цивілізованої форми надання допомоги – до створення Благодійного Фонду „Ангели Добра України”, котрий є міжрегіональним.

Житомир – то не Львів, Тернопіль, Торонто чи Чикаго, і навіть не Київ, де існують громадські об’єднання етнічних українців, котрі були депортовані із Закерзоння, де є можливість людського спілкування в своєму колі, і, відповідно, є потребованість у духовному. “ЧЕРВОНЕ ТА ЧОРНЕ” ж – своєрідний “лемківський анклав” на Поліссі, котрий існує в автономному режимі і на повному самозабезпеченні.

В творчих планах дуету – створення Українського лемківського театру пісні, концертна діяльність, запис нових пісень та вихід у світ нових аудіоальбомів. Але відсутність державної і фінансової підтримки стримують втілення цих творчих задумів.

На моє питання „ В чому сенс їхнього творчого життя та ще й в таких складних і невизначених умовах ?”, Ярослав відповів: „ Смисл життя, до того ж творчого, є завжди і в усьому. А нашого ? МИ ПРОСТО СВОЄЮ ТВОРЧІСТЮ НЕ ДАЄМО НАРОДУ ЗАБУТИ, ЩО ВІН БЕЗСМЕРТНИЙ ”.

Валентина та Ярослав Теплі щедро дарують неоціненні смарагди зі своєї пісенної родинної скарбниці, залишаються вірними своїй життєвій меті, своєму покликанню – відроджувати, зберігати, популяризувати, плекати українську лемківську народну пісню, оновлювати її шляхом створення сучасної української лемківської пісні. Їхня подвижницька діяльність на цьому терені зробила їх знáковими постатями духовного відродження України.

.